Історія
театру

Період з 1941 р. по 1950 р.

В серпні 1941 р. в м. Харкові створюється Харківський український драматичний театр для обслуговування військових частин і шпиталів в роки Другої Світової війни. Свої перші аплодисменти новостворений колектив отримував у шпиталях і дивізіонах підводних човнів, на зенітних батареях і аеродромах Північного Кавказу, Закавказзя та Чорноморського флоту. Керував творчим колективом театру з дня його заснування досвідчений режисер і актор О.Я. Громов, першим директором був О.І. Сичевський.

В листопаді 1943 р. в м. Кутаїсі до творчого складу цього театру приєдналась група українських акторів з м. Вінниці і м. Запоріжжя, під керівництвом відомого українського режисера В.С. Довбищенка. На той час трупу складали актори: А. Білан, В. Ващаєв, Т. Вечора, К. Грищенко, А. Громова, Л. Зубцова, С. Коган, С. Ковалевський, І. Лисовий, М. Лотешко, Ф. Лук’яненко, М. Магар, М. Машковський, Ю. Морфессі, Г. Підвисоцька, О. Поворознюк, І. Пригода, С. Харковецький, В. Яншин.

У травні 1944 року, згідно з наказом Комітету у справах мистецтв УРСР, театр повернувся з евакуації до м. Ворошиловграда й відтоді почав називатися Ворошиловградський обласний український музично-драматичний театр. На той час в обласному центрі всі театральні та клубні приміщення були зруйновані, і тому театр базувався в м. Ровеньки, де було більш-менш придатне приміщення. Довелося працювати колективу також у Комунарську, Лисичанську, Попасній. Акторам довелося виступати у відновлених шахтах, на будівельних майданчиках, у польових станах, обслуговуючи посівну компанію 1945 року.

Близько півтори тисячі вистав і понад тисячу концертів було здійснено акторами за воєнні роки. Свій перший мирний сезон театр відкрив у вересні 1945 року на сцені Ворошиловградського палацу культури ім. Леніна виставою М.Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (реж. – В. Довбищенко). Справжнім творчим досягненням  була постановка в тому ж році відомої психологічної драми І.Франка «Украдене щастя» (пост. – В. Довбищенко, худ. – М. Уманський). Взагалі, з ім’ям В. Довбищенка пов’язане творче становлення колективу, поява на афіші таких перлин української класики (крім згаданих), як «Наймичка» І. Тобілевича, «Шельменко-денщик» Г. Квітка-Основ’яненка, «Маруся Богуславка» М. Старицького, а також опер «Запорожець за Дунаєм» С. Гулак-Артемовського, «Наталка Полтавка» І. Котляревського і М. Лисенка та інших.

Влітку 1946 року театр успішно гастролював. Це був перший післявоєнний іспит на творчу зрілість колективу, який  він з честю витримав. Трьом працівникам театру присвоєно почесне звання «Заслужений артист УРСР» – головному режисерові В.С. Довбищенку, акторам Т.О. Вечорі та С.Я. Харковецькому.

В 1947р. театру було присвоєно ім’я О.М. Островського. Головним режисером призначається М. Макаренко. Влітку цього ж року театр з успіхом гастролює.

Відповідно до постанови  Ради Міністрів УРСР за №423 від 23 лютого 1949 року облвиконком вирішив: з метою забезпечення беззбиткової роботи театрів області дозволити злиття обласного українського музично-драматичного театру зі Старобільським українським пересувним театром. В обліковому складі театру нараховується 42 артисти. В цьому ж році театр вдруге вирушив у  довгі гастролі по містах Грозний, Астрахань, Куйбишев, Сизрань, Актюбінськ, Гур’єв, Уральськ, Бузулук, Орськ. В Орську колектив звертається до образу Великого Кобзаря:  відбувається прем’єра п’єси «Тарас Шевченко» Ю. Костюка (реж. – М. Макаренко).

Через тривалі гастролі, декорації та реквізит кращих вистав театру стали непридатними для використання. Театр припиняє на короткий час свою роботу і працює над оновленням репертуару.

Період з 1950 р. по 1960 р.

З  січня 1950 року для театру визначена постійна база в м. Кадіївці – Палац культури ім. М.Горького. Театр проводить глядацькі конференції з активом заводів, колгоспів,  навчальних закладів. Випускає вистави для дітей: «Івасик-Телесик», «Хатина дяді Тома», «Котигорошко».

З метою покращення творчої та виробничо-фінансової діяльності театру облвиконком вирішив надати для роботи українському театру приміщення обласної філармонії, дозволити зберігати декорації в приміщенні російського театру. З лютого 1951 року бюро обкому партії вирішило стаціонарно розмістити український театр в приміщенні місцевого театру.

В березні 1951 року театр очолив відомий майстер української сцени, заслужений артист УРСР  Р.Д. Єфименко. Одразу ж в його постановці з’являється «Назар Стодоля» Т.Шевченка. В річному звіті театру згадано ще 6 його прем’єрних вистав. Влітку театр вирушає на великі гастролі до Сталінграду і Сталінградської області. Трупа поповнюється випускниками Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Серед них талановиті актори І.Биченко, М.Карпенко, Р.Пироженко, О.Федоров, Н.Фріче, деякі пробують свої сили в режисурі – Б.Крижанівський, О.Сапсай, В.Шевченко.

Своїм рішенням №1758 від 19 грудня 1951 року виконком обласної ради депутатів трудящих відмітив поліпшення виробничо-творчої діяльності театру, якості репертуару, роботи з глядачем.

Театр переживає період творчого піднесення. У театральному сезоні 1952-1953 років знаходять сценічне втілення видатні твори української драматургії: «Дай серцю волю, заведе в неволю»  і «Титарівна» М.Кропивницького, «Лимерівна» П.Мирного, «Наймичка» І.Тобілевича та інші. Театр гастролює у містах Краснодар, Майкоп, Ставрополь, Туапсе, Дзауджикао, Грозний, Астрахань.

В 1954 році Р.Єфименко приділяє увагу введенню в репертуар п’єс сучасних драматургів. З’являються такі вистави, як «У квітучому саду» Ц.Солодаря (реж. – Б.Крижанівський), «Історія одного кохання» К.Симонова (реж. – В.Шевченко), «Правда» О.Корнійчука та «Син рибалки» В.Лаціса (реж. обох – Р.Єфименко)

В 1956 році Р.Єфименко відкриває при театрі студію, куди прийшла талановита молодь, яка поповнила трупу здібними кадрами. Це Н.Чоп, А.Дмитрієва, С.Живанкова, Л.Чертолясова, Р.Годунова. Театр продовжує успішно гастролювати:  Краснодар, Армавір, Майкоп (1956р.), Сталінград, Астрахань (1957р.), Курськ (1958р.)

В 1958 році посаду головного режисера займає А.В.Бондаренко, на якій перебував до 31 грудня 1962 року. За цей час він ставить цілий ряд вдалих робіт: «Віндзорські кумоньки» В.Шекспіра, «Я люблю тебе, життя» місцевого автора Ф.Вольного, оперету «Вільний вітер» І.Дунаєвського та інші.

Період з 1960 р. по 1980 р.

В 1960 році театр гастролює в містах Ростов-на-Дону, Шахти Ростовської області, в містах Луганської області. В 1962 році колектив з успіхом проводить тримісячні гастролі в містах: Ленінкузнецьку, Мєждурєченську, Новокузнецьку, Кемерово.

Згідно Постанови Ради Міністрів УРСР  № 1393 від 12 грудня 1962 року   Український музично-драматичний театр ім. О.Островського і Російський драматичний театр були об’єднані в єдиний Ворошиловградський обласний драматичний театр з двома трупами: українською і російською. Колектив українського театру був практично розформований, від нього залишилася купка ентузіастів з 13 чоловік. Лише восени 1963 року керівництво області почало відновлювати українську трупу, запросивши  до неї випускників Харківського театрального інституту А.Ревеку, Ж.Ревеку, Ю.Горошанського, Т.Горошанську, В.Романко (нині Тимошенко), які працюючи над поновленням репертуару, активно гастролюють у Норильську, Красноярську, Тюмені, Омську, Владивостоку, Магадані, Петропавлівськ-Камчатському.

У квітні 1970 року в м. Луганську здається в експлуатацію нове приміщення театру з глядацьким залом на 800 місць по вул. Коцюбинського, 9-а. У зв’язку з тим, що будівля знаходиться в центрі міста, бюро обкому партії приймає рішення перевести до неї обидві трупи. За наказом № 66-Н Міністра культури УРСР від 23 жовтня 1970р. театр було перейменовано в Луганський обласний музично-драматичний театр  з двома трупами: українською і російською.

За 14 років (з 1963 до 1977) в театрі змінилось 16 головних і чергових режисерів. Окремо слід згадати А.І.Дядюру, який приділяв особливу увагу укомплектуванню трупи новими кадрами, запросивши на роботу випускників  Київського державного театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого, а також талановитих акторів з інших театрів В.Миронович, Є.Миронович, В.Медведенко, Я.Тимошенка. Пам’ятною сторінкою в історії театру був період, пов’язаний з режисерською творчістю С.Омельчука.

В 1977 році повертається талановитий режисер А.Бондаренко, який очолює українську трупу протягом 10 років (до 1987 р.). Він здійснив постановку 32 вистав, створив експериментальну лабораторію молодих акторів, якій надавалося право першої постановки. З його приходом помітно зросла виконавська майстерність трупи. Щорічно театр виїжджає на літні гастролі, відвідавши понад 20 міст. У 1980 році А.Бондареко отримує звання «Заслужений артист УРСР». В 1985 році його вистава «Рядові» О.Дударєва стала лауреатом республіканського огляду кращих вистав.

Період з 1980 р. по 2000 р.

 

В березні 1988 року Міністерство культури УРСР затверджує на посаді головного режисера В. Московченка, який привів театр до справжнього творчого розквіту, шукаючи нову естетику театральної мови, свіжих, сучасних засобів створення вистави. Прем’єра «Безталання» І.Карпенка-Карого (1988 р.) стала для режисера перепусткою до багаторічної плідної праці в стінах Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру. За цей час багато робіт В.Московченка стали Лауреатами Всеукраїнських і Міжнародних фестивалів: «Театральний Донбас», «Мельпомена Таврії», «Прем’єри сезону». Серед них «Безталання» І.Карпенко-Карого, «Антоній і Клеопатра» В.Шекспіра, «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка тощо. Та чи не найбільший успіх випав на долю вистави «Ніч під Івана Купала» (1997 р.), яка принесла широке визнання театру на міжнародному рівні і стала візитною карткою театру. Головною подією 2008 року стала постановка епічної драми «Тарас Бульба» сучасного драматурга Леоніда Томи. Творча група на чолі з В.Московченком і майже весь акторський склад театру створили по-справжньому високопрофесійну, масову, яскраву, героїко-патріотичну виставу, яка яскраво заявила про себе на фестивалях «В гостях у Гоголя» (м. Полтава, 2009 р. і «Мельпомена Таврії» (м. Херсон, 2009 р.). Великий успіх і фестивальні оплески випали також на долю вистав «Титарівна» М.Кропивницького, «Свіччине весілля» І.Кочерги, «Міщанин у дворянстві» Ж.-Б.Мольєра.

Беручи до уваги клопотання обласного управління культури, колективу об’єднаного театру, громадськості міста, з метою докорінних змін в організації театральної справи в області, а також, в зв’язку з необхідністю посилення пропаганди української національної культури і мови, виконком обласної Ради народних депутатів вирішив реорганізувати Луганський обласний музично-драматичний театр в два самостійні театри. 1 лютого 1990р. на базі української і російської труп були створені: Луганський обласний український музично-драматичний театр та Луганський обласний російський драматичний театр.

Період з 2000 р. по 2014 р.

В перші десятиліття 2000-х років творчий склад театру налічував близько 70 артистів. В колективі працювали народні артисти України: В.Медведенко, О. Морозов; заслужені артисти України: Є.Тодоракін, Н.Чоп, І.Шербул, І. Осламенко; надзвичайно талановиті О.Забєліна, Н.Кутова, Н.Недоступ, М.Рижевол, В.Лясніков та багато інших, а також високопрофесійні артисти балету та оркестру.

Підвищуючи професійний рівень колективу, керівництво театру запрошує до співпраці знаних митців. Над виставами працювали: нар. арт. України С.Сміян, режисери-постановники засл. діяч мистецтв України В.Бегма, М.Яремків, А.Бєдичев, О.Мосійчук, О.Король, О.Кравчук, П.Ластівка; режисери  пластики Г.Дибовський, О.Семьошкіна; композитори засл. діяч мистецтв України С.Турнєєв, Г.Фролов.

Звітні дані початку 2000-х років свідчать, що в середньому за рік роботи  театр показував близько 300 вистав, обслуговував понад  75 тис. глядачів,  випускав  близько 7 прем’єрних постановок.

З 1996 р. по 2015 р очолював театр заслужений діяч мистецтв України Михайло Кошовий. Свій творчий шлях він розпочав у Луганському театрі в 1985 році як актор. На посаді директора М.Кошовий, поєднуючи зусилля з управлінням культури і туризму облдержадміністрації, домігся того, що колектив, який багато років не мав свого приміщення розпочав свій 59-й театральний сезон у власному домі (реконструйованому Палаці будівельників).

За видатні досягнення у розвитку українського театрального мистецтва за наказом Міністерства культури і мистецтв України від 21.02.2002р. № 112 Луганському обласному українському музично-драматичному театру було надано статус «Академічного».

Період новітньої історії.

У зв’язку з проведенням антитерористичної операції на Сході України в грудні 2014 року Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр був переміщений з тимчасово окупованого м. Луганська до підконтрольного українській владі м. Сєвєродонецька. До нового місця розташування театру переїхали 3 співробітники, серед яких: директор, бухгалтер, 1 актор. 

До кінця театрального сезону 2014-2015 років силами акторського складу, який на той час складав 4 актори, було поставлено та презентовано до Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні виставу “Наша кухня” А. Котляр (режисер-постановник Григорій Богомаз-Бабій). З цією виставою в жовтні 2015 року колектив театру відвідав м. Ніжин, де на Міжнародному фестивалі жіночої творчості актриса театру Наталя Карчкова здобула обласну премію ім. М.Заньковецької за “Кращу жіночу роль на фестивалі”.

В серпні 2015 року колектив театру отримав власний дім – колишню будівлю Сєвєродонецького міського театру. Складностей  завдало те, що будівля  знаходилася в аварійному стані і не мала приміщень для репетицій, розташування цехів, гримерних, були відсутні крісла в глядацькій залі, а найголовніше, що сцена не відповідала всім необхідним вимогам театрально-видовищних закладів. З огляду на це у 2016 році за ініціативи та підтримки голови Луганської обласної державної адміністрації – обласної військово-цивільної адміністрації Ю. Гарбуза були виділені кошти та розпочато роботу з капітального ремонту будівлі театру.

 Частину адміністративного і технічного персоналу театру склали колишні працівники Сєвєродонецького міського театру драми. З липня по грудень 2015 року до театру починають повертатись співробітники, які були вимушені в 2014 році покинути м. Луганськ та роз’їхатися по різних містах України. Художньо-артистичний склад поповнився випускниками і студентами театральних вузів Харкова, Луганська, Києва, Дніпра.

У вересні 2015 року театр відкрив 75-й театральний сезон, а у жовтні випустив дві прем’єри: музичну виставу “Наталка Полтавка” І. Котляревського, на музику М. Лисенко (режисер-постановник заслужений артист України Іван Шербул) та легку французьку комедію “Обережно – жінки!” А. Курейчика (режисер-постановник заслужений діяч мистецтв України Володимир Московченко).

В грудні 2015 року театр відзначив 30-річчя творчої діяльності заслуженого артиста України Івана Шербула, який був одним з перших акторів колективу, що перемістився з окупованої території на Сєвєродонецьку землю.

Під завісу 2015 року колектив театру випустив новорічно-різдвяну казку «Подарунок Святого Миколая», яка створена в кращих українських обрядових традиціях, а сюжетну лінію побудовано на пригодах героїв українського міфологічного фольклору. Автором і постановником виступила молода режисерка В.Золотоверха.

З приходом у жовтні 2015р. на посаду директора Сергія Дорофєєва театр спрямував вектор своєї діяльності на подальший розвиток, а не тільки на  виживання у надзвичайно складних умовах (відсутність власної сцени, матеріально-технічної бази, професійних кадрів, репертуару тощо). Істотно збільшується кількість вистав, глядачів, що їх відвідали, та доходів від продажу квитків. І вже в кінці 75-го театрального сезону колектив театру зміг вивести свою діяльність на якісно вищий рівень. Загальна кількість працівників налічує близько 100 осіб, з яких 50% належать до художньо-артистичного складу, куди входять: 2 режисери-постановники, художник-постановник, репетитор з балету, хормейстер, оркестр  (у складі 16 музикантів); акторський склад театру налічує понад 20 акторів 8 артистів балету та 4 артисти-вокалісти, які поряд з роботою над новими постановками, повноцінно займаються хореографією, вокалом та сценічною пластикою під керівництвом  фахівців відповідних напрямів. В необхідному обсязі потреби театру забезпечує постановочний склад, який готує декорації, реквізит та костюми до вистав.

Загалом, у сезоні 2015-2016 рр. (на кінець 1 кварталу 2016 р.) театр показав більше 60 вистав для близько 15 тис. глядачів не тільки Сєвєродонецька, а й міст Луганської області: Старобільськ, Рубіжне, Лисичанськ, Попасна, Новопсков, Кремінна, Білокуракине, Біловодськ. В діючому репертуарі театр мав уже 8 вистав, з яких 3 – дитячі казки.

Колектив театру яскраво презентував свої досягнення під час культурно-мистецької акції «Нескорена Луганщина» в м.Києві, показавши дві свіжі вистави: міщанський каламбуръ під мериканські музики «За двома зайцями» М.Старицького (дебютна режисерсько-постановочна робота актора Є.Мерзлякова) і трагіфарс «Маклена Ґраса» М.Куліша (режисер-постановник засл. діяч мист. України В.Московченко). З останньою театр побував у м.Миколаєві та відвідав міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м.Херсон) в травні 2016 р. де, крім того, презентував прем’єрну виставу «Ніч на полонині» О.Олеся в постановці запрошеного режисера С.Павлюка (м.Херсон).

З лютого 2016 р. художнім керівником театру стає заслужений діяч мистецтв України Володимир Московченко. В його постановці на кінець 2016 року театр вже має чотири вистави: крім вищезгаданих, в першій половині 76-го театрального сезону виходять прем’єрами музична комедія «Потрібен брехун» Д.Псафаса і комедія «Звідки беруться діти» А.Крима. До кінця сезону В.Московченко планує постановку ще трьох вистав.

Активно працюють над новими постановками молоді режисери: Вероніка Золотоверха, яка вже має в творчому портфелі дві новорічні казки, а в другій половині 76-го театрального сезону планує випустити драматичну імпровізацію «І все-таки я тебе зраджу» Н.Нежданої; Євген Мерзляков, який яскраво заявив про себе в якості режисера вистави «За двома зайцями»  М.Старицького, випустив дитячу казку і літературно-музичну композицію за творами Т.Г.Шевченка, а зараз працює над музичною комедією «Пошились у дурні» М.Кропивницького. До того ж, він очолив творчу команду, яка у вересні 2016 р. в м.Києві представила театр на конкурсі нової британської драми. Сценічна презентація п’єси Данкана Макміллана «Легені» (режисер Є.Мерзляков) потрапила до числа чотирьох переможців конкурсу Британської Ради Taking the Stage. Вистава вийде прем’єрою в березні 2017 р.

Театр радо співпрацює із запрошеними режисерами. Так, в червні 2016 року за підтримки об’єднання VladOpera e.V. (Німеччина) та молодого театрального руху «Українська нова драма» театру вдалося реалізувати експериментальний проект, яким стала документальна вистава-кабаре «Байки Сєвєра» (режисер-постановник Андрій Май (м.Київ), в якій історії чотирьох реальних персонажів розгортаються на тлі останніх подій в Україні і життя в прикордонній зоні АТО. У жовтні 2016 р. ця вистава була представлена на фестивалі патріотичного театру (м.Дніпро)

У 2016 році було присвоєне почесне звання «Заслужений артист України»  актрисам театру Ользі Яковенко і Наталі Карчковій.

У жовтні 2016 року театр здійснив гастрольну поїздку містами Західної України, відвідавши з виставами діючого репертуару Івано-Франківськ, Дрогобич, Львів, Ужгород і завершив гастрольне турне в Києві.

Усвідомлюючи свою відповідальну роль  у відновленні й подальшому розвитку театрального мистецтва на Луганщині, колектив і у “вигнанні” знаходить можливість створювати якісний мистецький продукт, відчуваючи особисту зацікавленість і мистецьку снагу майстрів і молоді, представників творчих професій і працівників залаштункового простору, яких театр зібрав у своєму колі. Щоденно проходять вокальні репетиції, тренаж для балетної групи, актори беруть участь у багатьох заходах обласного і державного рівня (День Незалежності, День Гідності і Свободи, День Соборності). Попереду багато планів щодо гастрольних і фестивальних поїздок, співпраці з відомими режисерами, створення нових вистав і яскравих концертних програм.

Вибачте, сайт знаходится на стадії наповнення